Земляний мигдаль належить до роду Сить (Cyperus) з родини осокових (Cyperaceae). Як і майже всі види цього роду, це водолюбна рослина – у природі росте на болотах, берегах озер, повільних річок. Їй подобається стояти у воді, вона добре росте на гідропоніці. Чуфу можна рекомендувати початковим любителям квітів, особливо тим, хто схильний «заливати» рослини. Що таке чуфа земляний мигдаль, посадка та догляд, вирощування рослини представлені в цій статті.

Поширення рослини

Cyperus esculentus (Cyperaceae) є чужорідним бур’яном, який часто зустрічається у деяких західних та південних країнах Європи. Ареал поширення чуфи постійно збільшується. У 70-ті роки 20-го століття рослина почала викликати проблеми в сільському господарстві деяких країн. Вид часто зустрічається у польових культурах як бур’ян та на водно-болотних угіддях вздовж деяких європейських річок (Луара у Франції, По в Італії).

Наразі Cyperus esculentus присутній на всіх континентах, крім Антарктиди. Наприкінці 1970-х років включений до групи найшкідливіших бур’янів. У низці регіонів створює серйозну загрозу для місцевої рослинності.

В Україні чуфа з’явилася у 18 столітті. Також відомі її назви – земляний мигдаль, тигровий горіх чуфа.

Морфологія

Чуфа є багаторічною рослиною, яка належить до родини Cyperaceae. Трикутні надземні пагони виростають до 75 см, але можуть досягати висоти 100 см.

Рослина має характерні, радіально розподілені по 3 на стеблі, зігнуті вниз шаблеподібні блискучі листки шириною 5-10 мм, V-подібні в поперечному перерізі.

Дуже цікаві (хоча й не дуже привабливі) коричневі, колючі суцвіття ростуть над листям. Рослина цвіте все літо. Непомітні квіти, зібрані у колоски, розташовані на розгалуженнях верхівкового суцвіття на вершині пагона (Фото 1А, Б).

Розмножується насінням тільки в регіонах з теплим кліматом, а в більш холодних районах розмноження виду в основному вегетативне. В умовах помірного клімату пагони рослини відмирають з настанням перших заморозків, а функцію органів розмноження виконує цибулина.

Рослина утворює 2 типи кореневищ:

  1. перший, що росте горизонтально, з якого розвиваються надземні пагони;
  2. другий тип – кореневища, спрямовані косо вниз, формують окремі цибулини.

У рослини опуклі, їстівні корені, які на смак схожі на мигдаль.

Навіть маленькі цибулини розміром не більше кількох міліметрів можуть призвести до появи нової рослини. Цибулини проростають до кінця весни, коли температура ґрунту досягає 8-10 °С. В умовах необмеженого росту одна цибулина може сформувати кущ діаметром 2-2,5 м. Протягом одного сезону така рослина може утворити до 1000 бульбочок.

Цибулини розвиваються на кореневищах, що розростаються на відстань до 75 см від материнської рослини і найчастіше до 40 см у глибину. Більш глибокі корені можуть зберегти здатність рости навіть протягом кількох років.

Види та різновиди

У світі нараховується близько 600 видів роду Сить (Cyperus), які охоплюють болотисті та прибережні тропічні, субрегіональні та помірні райони.

У районах Північної півкулі всередині виду Cyperus esculentus виділяють 5 різновидів:

Культивовані сорти Дикі різновиди
C. е. L. var. Sativus Boeck. (‘Chufa’)
  • C. е. L. var. esculentus – зустрічається по всій Африці, на півдні Європи, локально на північному сході США, у прилеглих районах Канади;
  • C. e. L. var. macrostachyus Boeck. – віддає перевагу теплим районам Північної та Південної Америки;
  • C. e. L. var. leptostachyus Boeck. – поширений у більш холодних північних регіонах, Південній Америці;
  • C. e. L. var. heermannii (Buckley) Britton – обмежений західним ареалом США.

Посадка

Найчастіше саджанці чуфи можна купити влітку, тому що взимку надземні пагони мають тенденцію відмирати. При покупці саджанця слід вибирати розрощений зразок без будь-яких ознак пожелтіння або потемніння листя, що вказує на те, що рослина підсохла на певній стадії росту.

Після посадки молоді рослини потрібно підв’язати до кілків, тому що їх гнучкі пагони можуть полегти, а листя непоправно пошкоджується.

При посадці в ґрунт насінням, чуфа висаджується навесні, як звичайна трава. Можна самостійно виростити розсаду чуфи у горщиках. Бульбочки саджають у горщики діаметром 12-15 см. Ґрунт готують, взявши по 1 частині наступних компонентів:

  • компостна земля,
  • торф,
  • пісок.

Коли садити земляний мигдаль?

На розсаду чуфу садять у кінці березня – на початку квітня. Розсаду перед висадкою в відкритий ґрунт потрібно загартовувати, виставляючи на вулицю спочатку на 20 хв, потім на 30 хв і далі, збільшуючи час.

Саджанці чуфи висаджують у відкритий ґрунт, коли минутиме загроза заморозків – після 15 травня або пізніше, залежно від регіону.

Вимоги до умов вирощування

Чуфа досить вимоглива з точки зору клімату та умов зростання. В наших кліматичних умовах її часто вирощують у горщиках.

Освітлення

Земляний горіх мигдаль вимагає дуже хороших умов освітлення, але вдень він не повинен знаходитися прямо під сонячними променями. Краще поставити горщик на північний або східний підвіконня.

Температурний режим

Сезон Вимоги
Літо Температура повинна становити 18-22 градуси за Цельсієм (максимум 25 градусів).
Зима Краще забезпечити рослині 7-10 (максимум 12) градусів за Цельсієм. Кущі витримують більш високі температури при підвищеній вологості. Горщики ставлять подалі від обігрівачів.

Вологість

Рослині потрібно багато вологи, «мокрі ноги» не тільки не заважають, але й необхідні, тоді чуфа буде гарно рости. Щоб забезпечити вологість ґрунту, можна поставити горщик у воду. Коли ґрунт пересихає, листя жовтіє протягом 24 годин.

Тримаючи чуфу в акваріумі, у ставку, рослину розміщують так, щоб вода заливала тільки кореневий ком.

Ґрунт

Чуфа добре росте на суглинковому ґрунті. Краще пересаджувати кущ раз на рік, навесні, у маленькі горщики.

Вирощування та догляд

  • Догляд за чуфою включає систематичні прополювання та розпушування землі.
  • Полив. Рослина вимоглива до вологи, полив необхідний постійний. Опріскувати рослини потрібно часто, навіть щодня. Не можна використовувати поліруючі листя препарати. Влітку можна поставити рослину на вулицю під дощ.
  • Обрізка. Чуфа росте досить швидко, утворюючи 5-6 нових пагонів протягом вегетаційного періоду. Старі відмираючі листки потрібно обрізати.
  • Підживлення. У період інтенсивного росту (квітень-серпень), рослини слід удобрювати рідким комплексним добривом при поливі, один раз кожні 2 тижні.

Чуфа живе довго, утворюючи нові листки, замінюючи старі, які відмирають. Взимку, коли температура в квартирі занадто низька, пагони можуть пожовтіти, втрачати листя. Якщо це станеться, потрібно обрізати пагони прямо над землею – навесні рослина відросте знову.

Коли збирати бульбочки земляного мигдалю? Збір бульбочок проводять, коли надземна частина починає засихати. Рослину акуратно підкопують і вибирають із землі бульбочки.

Розмноження

Чуфу можна розмножувати шляхом поділу сильно розрощених кущів навесні.

Хід робіт:

  1. Рослину акуратно виймають із горщика.
  2. Акуратно розривають кореневий ком.
  3. Поміщають отримані таким чином частини в окремі горщики.

Також можливо отримати живці з кінчиків пагонів. Верхівки пагонів зрізають з материнської рослини зі стеблом завдовжки близько 5 см після цвітіння. Листки поміщають у посудину з водою «догори дриґом» для проростання. Проростають вони дуже швидко. Пророщені живці висаджують в окремі горщики.

Пересаджують чуфу щороку в стандартний ґрунт, змішаний з глиною та піском, у більшу ємність.

Хвороби та шкідники

У ході вирощування можна зіткнутися з такими проблемами:

  • Занадто висока температура і сухе повітря сприяють появі попелиці. Потрібно обприскати рослину інсектицидами або народними засобами (наприклад, настоєм шкірки банана).
  • Низька вологість, занадто важкий і кислий ґрунт викликають потемніння кінчиків листя.
  • Поява численних дрібних плям, знебарвлення, пожелтіння листя, висихання і тонка павутина на нижній стороні листя – ознаки активності павутинного кліща. Рослину слід обробити акарицидами.
  • Чуфу охоче поїдають кошенята, горщики слід ставити у недоступних місцях.

Застосування

Земляний мигдаль, або тигровий горіх – це бульбочки чуфи, яку вирощують переважно в тропічних регіонах Африки чи Азії. Рослина є місцевим делікатесом Північної Африки, наприклад, у Нігерії чи Беніні. Там одна рослина здатна виробляти до 7000 бульбочок на рік!

Цей горіх вражає багатством поживних речовин, вітамінів і мінералів. Їстівні бульбочки складаються з крохмалю (28%), жиру (20%), білка (близько 7%), цукру (14%). Бульбочки містять велику кількість харчових волокон – клітковини, яка регулює рівень глюкози в крові, допомагає виводити токсини з організму, стимулює перистальтику кишечника. На додаток до клітковини бульбочки містять сильні антиоксиданти – вітаміни С, Е. Перший підтримує імунітет, ущільнює, зміцнює кровоносні судини, другий запобігає утворенню тромбів, захищає від окисного стресу, пошкодження клітин.

Як їсти тигрові горіхи?

  1. Найпростіший спосіб – їсти сирими, але бульбочки після сушіння досить тверді. Після жування можна відчути цікавий, досить приємний смак, що нагадує поєднання фундуку з попкорном і кокосовою ноткою. Це гарна закуска.
  2. Інший варіант – залишити горіхи у воді на ніч. Після такої обробки бульбочки набирають воду і приймають форму, як до висушування. Смак трохи змінюється, стає більш водянистим. Післясмак попкорну злегка тьмяніє, але горіх більше кришиться і за консистенцією схожий на кокос.
  3. Існує чимало рецептів страв з додаванням тигрових горіхів. Бульбочки рослини можна їсти сирими, а також після варіння чи смаження. У багатьох країнах вони використовуються як заміна кави, мигдалю, какао.
  4. Борошно з земляного мигдалю є хорошою альтернативою безглютеновому борошну, підходить для домашньої випічки, хоча тісто, приготоване тільки з борошна цього типу, не буде еластичним. Його зазвичай змішують з пшеничним або житнім борошном.
  5. Бульбочки можна використовувати для видобутку олії, яка успішно замінить оливкову або ріпакову. Мігдалева олія містить 18% насичених і 82% ненасичених жирів. Подібна пропорція вважається здоровою.
  6. В Іспанії, особливо в районі Валенсії, horchata (вимовляється – «орчата») – популярний напій. Часто його називають «орчата де чуфа». Напій виготовляється з розташованих під землею солодких бульбочок, завдовжки 1-3 см. Рецепт дуже простий. Бульбочки міксують, додають воду і цукор. За зовнішнім виглядом орчата нагадує сірувате молоко. Напій настільки популярний у цьому регіоні, що є безліч кафе під назвою «Orchateria», де подають тільки його і спеціальні палички під назвою «farton». Ці палички опускають в орчату і їдять злегка м’якими, пропитаними.

Вегетаційний період чуфи досить тривалий. Урожай викопують тільки у листопаді. Орчату роблять із свіжої чуфи. Бульбочки не зберігаються довше, ніж до наступного урожаю. Після збору урожаю їх необхідно висушити. В Іспанії це роблять на дахах господарських будівель. Ці дахи плоскі, як в арабських будинках.

Фото. Поля, де вирощується чуфа, вимагають зрошення. Територію поливають великою кількістю зрошувальних каналів.

Відгуки

Росте мій земляний горіх у теплиці серед помідорів, зараз 60 см у висоту. Вимагає багато води. Стебло, або, скоріше, жорсткий лист, темно-зелений, краї досить гострі, схожі на траву. Урожай поки не отримали, цікаво, що вийде. Напевно треба було вирощувати їх у відрі, тому що боюся, що в землі не всі горіхи знайду.

Ольга